Пів століття тому, у днях 31 жовтня – 5 листопада 1971 р. в Римі проходив V Синод УГКЦ, який схвалив ряд важливих документів з патріяршим устроєм та Постійний Синод.
На відкритті Синоду у вступному слові Блаженніший Кардинал Йосиф Сліпий з пастирською тривогою наголосив:
«Умовини існування нашої Церкви стають всюди щораз-то гірші, а навіть наповняють нас жахом, коли думаємо про майбутнє. Стає руба питання життя чи смерти, «бути чи не бути» Церкві в Україні через протирелігійну політику уряду та безбожницьку пропаганду, яка намагається викорінити в серцях молоді віру в Бога, Христа. На поселеннях на довшу мету загрожує українцям-католикам занепад обряду й почуття української особовости. Значить, невблаганна смерть заглядає в очі в недалекому майбутньому».
Ці слова Блаженнішого зовсім не були воланням відчаю, а скоріш констатацією непростої тогочасної ситуації для Української Церкви на Батьківщині й еміграції та заохоти до ще більшої праці, бо свого часу Патріярх Йосиф рішуче сформулював життєве кредо українця-християнина:
«Не упадайте на дусі, але живіть у ваших серцях глибоку і непоборну віру, що встане і воскресне наша Церква!».
Рішення Синоду, схвалені владиками одностайно, мають фундаментальне значення й для наших часів, бо заклали основи сучасного устрою УГКЦ.
Журнал «Патріярхат» (Нр 4 [19] за 1971 р.) статею Степана Процика так описував дану подію (фрагмент):
«Осягнено повну єдність Церкви на базі єдиної віри, традицій і обряду. За це ми молились, працювали й боролися.
Осягнено помісність Української Католицької Церкви на базі належних їй прав, силою і волею усього нашого Єпископату. Це було нашим найщирішим бажанням, і за це ми змагалися.
Осягнено внутрішню згоду нашого Єпископату, який усуненням непорозумінь скріпився морально й організаційно, ставши тим здібним до рішучих історичних кроків, навіть в обличчі скрайно негативних умов у Ватикані і зовнішньому світі. Це нас морально будує. Цього ми очікували довго (…).
Створено постійне Синодальне Правління нашої Української Католицької Церкви у складі п’ятьох Владик: їх Блаженство Верховний Архиєпископ Кир Йосиф Сліпий – доживотний Голова Синоду, Високопреосвященніший Архиєпископ Кир Іван Бучко, Високопреосвященніший Митрополит Кир Амброзій Сенишин, Високопреосвященніший Митрополит Кир Максим Германюк і Преосвященний Єпископ Кир Андрій Сапеляк (…)».
(ред.)
V Синод УГКЦ (1971) – Джерелo: https://cerkiew.eu/v-%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B4-%D1%83%D0%B3%D0%BA%D1%86-1971/
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0ta9M3kYX2uu3UuDLyd5BPjayErwxN7SPq6P9BuVKDZ28yYQmPgM7fzcx8Rgd56wzl&id=61585522936379
о. Петро Фостик
