Сестра Маргарета (Марія) Кісєлевич, Згр. СС. Св. Й. – Саскатун — Вінніпег — Краків.
Сестра Маргарета (Марія Кісєлевич) із Згромадження Сестер Святого Йосифа (Української Греко-Католицької Церкви) відійшла до нашого Небесного Отця 21 червня 2026 року в Кракові, Польща, у віці 90 років.
Вона народилася 3 серпня 1935 року в селі Свірж в Україні в родині Яна та Михаліни (з дому Клещинська) Кіселевич. Марія росла хворобливою дитиною, тому мати поспішила посвятити її Пресвятій Діві Марії перед Її святою іконою.
Раннє дитинство Марії пройшло під знаком війни. Вона часто згадувала день, коли стояла по коліна у воді під мостом і молилася про захист від бомбардувань. Після смерті батька, мати втекла з нею до західної Польщі, де згодом знову вийшла заміж. Родина оселилася в селі Яшкова Ґурна. Марія ходила до сільської школи та доглядала за своїми новими маленькими братом Юзефом і сестрою Христиною. Проте у підлітковому віці її все сильніше приваблювала спільнота Сестер Святого Йосифа, чий дім стояв на пагорбі навпроти церкви. Ці Сестри також походили з України. За кілька років до того під час операції «Вісла» їх без церемоній завантажили у товарні вагони разом із коровами, курами та нечисленними пожитками і висадили на цій абсолютно новій для них землі. Марія належала до латинського обряду, а ці Сестри — до східного. Та для неї це не мало значіння. Їхнє життя у молитві, важкій праці та любові до Бога притягувало її як магніт, якому неможливо було протистояти. 26 травня 1958 року її прийняли до спільноти. Вона важко працювала на фермі сестер у Яшковій, а згодом у Вроцлаві та інших сусідніх містах. З часом вона отримала дозвіл на перехід до східного обряду.
У 1967 році, коли Канада святкувала своє сторіччя, сестру Маргарету відправили на місію до Саскатуну (Канада). Вона мала приєднатися до двох сестер-піонерок, яких послали туди у 1961 році для праці в Саскатунській єпархії.
Через рік після свого приїзду, вона стала однією з трьох перших сестер, які підписали Акт Інкорпорації Сестер, що проклало шлях для благодійної діяльності згромадження у Саскачевані.
Тут сестри за дорученням єпископа Андрія Роборецького ходили від хати до хати, щоб зібрати кошти на будівництво майбутнього Дому святого Йосифа для престарілих і немічних на Ебі-авеню. У цьому домі сестра Маргарета знайшла своє справжнє „покликання в покликанні”: Вона стала головною наглядачкою за всім, крім безпосереднього медичного догляду за літніми людьми. Після складання вічних обітів y 1970р., вона відповідала за кухню, сад, швейну майстерню і особливо за господарську частину та ремонт. Її пильне око помічало найменшу дрібницю. Горе було тим робітникам, які не викладалися на повну або залишали після себе бруд. Її квіткові композиції в капличці (всі квіти вона вирощувала в саду сестер), її супи та медівники, її бездоганні шви на габітах і вельонах сестер, а також постійна турбота про майбутні проєкти — усе це свідчило про те, як серйозно вона ставилася до свого обов’язку робити все досконало для Нашого Господа Ісуса Христа. Вона швидко вивчила англійську мову, ще швидше навчилася водити авто і стала „прокураторкою” для Сестер. Вона мала винятковий голос: її сопрано було справжнім скарбом для спільноти. Вона входила до прекрасного тріо сестер (разом із с. Симоною та с. Августиною), яке в ті перші роки часто запрошували співати на релігійних урочистостях.
Коли сестер відправили відкривати новий дім у Вінніпезі (провінція Манітоба) для праці в українській католицькій парафії Пресвятої Діви Марії на Бойд-авеню, сестра Маргарета отримала дозвіл поїхати з ними. Парафія зустріла сестер дуже тепло. Сестра Маргарета швидко стала важливою учасницею церковного хору, відвідувала хворих парафіян та долучилася до Ліги українських католицьких жінок (ЛУКЖ). Поки інші сестри навчали катехизму на парафії чи викладали в місцевих католицьких школах, сестра Маргарета знову взяла на себе домашнє господарство, забезпечуючи затишок і безпеку в домі. Сестри також працювали в дитячому садку — «Садочку Покрова Пречистої Діви Марії». З благословення засновниці та вчительки пані Люби Гук і членів парафіяльного комітету, сестри стали головними вихователями садочка. Сестра Маргарета не займалася навчанням дітей безпосередньо, але дуже любила спілкуватися з ними і з великою любов’ю та турботою готувала для них обіди.
Нових покликань у Вінніпезі не з’являлося, тому у 2007 році монастир закрили, а сестри повернулися до своїх рідних країн. Сестра Маргарета повернулася до Польщі 21 червня 2014 року, перед цим провівши деякий час на пенсії у молитві в Міссісозі, а потім в Едмонтоні. Вона оселилася в монастирі сестер у Кракові, де й прожила до самої смерті. Останнє десятиліття свого життя вона була повністю прикута до ліжка. Висловлюємо щиру і глибоку вдячність сестрі Любомирі Чабан, ССЙ, яка весь цей час була її доглядальницею та духовною подругою.
У скорботі за сестрою Маргаретою залишилися її брат Юзеф Сюдак (Зофія) із сімома дітьми, а також сестра Крися (Сташек) Піліпака з трьома дітьми, за яких вона постійно молилася. У скорботі та молитві за нею залишаються також усі сестри її чернечої спільноти та друзі, яких вона зустріла на своєму життєвому шляху.
Похоронна Божественна Літургія відбулась в парафії Чесного Хреста в Кракові, Польща 23 червня 2026 року.
Поховання відбулось на цвинтарі Борек Фаленцький.
Будь ласка, помоліться за упокій її душі.
Вічна її пам’ять!
Сестра Михайлина – Згромадження сестер святого Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02NdQsgxkDnCwG8oAo7gYtpRzJFCyjWue76ZFznZC7kCrFrdQz8WAErQP5VwKy5Grhl
о. Петро Фостик
